den.shershnev

Спалах, сука, не синхронізовувався, а водка вже була налита. Поексперементував зі світосилою об'єктивчику. А щодо кольорових рішень - то незважайте- такий якийсь в мене період дивної любові до цієї кривої.


А ще я хотів з вами поговорити про недосконілість наших тіл і очей, що ця світлина мені і нагадала, але це якось в наступному пості.

Тим часом йшов Різдвяний вечір, а то і ніч. В одній невеликій кухні одного дев'ятиповерхового будинку одного зимового міста зібралися...( деякі люди )

Зафренджує днями мене юзер- заходжу в жежешечку, сканую пости, й натрапляю на один де він обговорював нове для нього явище - чайлдфрі) 

Як молодий батько він категорично проти. Тік проти чого? Проти вибору інших людей не народжувати? Коменти його підтримали. 

Нє, ви не подумайте - я не сторонник чайлдфрі, я прихильник того що всі мають право обирати що робити їм з власним тілом і життям. Абортувати зародиші, чи зробити вибір на користь пришвидшення смерті у випадку її невідворотності. Ну але зараз не про це.

Сам я, сподіваюся, буду мати дітей, краще 3 чи принаймні 2. Одного якось занадто ризиковано- стіки любові, ресурсів і надій в одну корзину. А раптом помре? Звісн і 15 померти можуть, але ви ж знайомі з теорією вірогідності:)

Єдине шо в мене з чайлдфрішниками спільного - це нелюбов до дітей))) В цей момент 98% тітоньок мну казали - от народиш своїх - подивимося як тоді заговориш. Дик хто ж проти! Само собою мої будуть одразу інтелектуальні, виховані, красиві і я їх буду любити, а всіх інших я б ізолював))))

Так ось повертаючись до юзера - пощу в коменти ржачну статейку з лукмора і думаю - 98%, що до завтра розфрендить. Result: я телепат-ностардамус гг))))) Які ж люди все таки чуствітєльніє)))))

Щоб нам не думалося, що це тік з українцями можуть бути такі проблеми як у Луценка в аеропорту, німці продовжили традицію арештів посадових осіб інших країн)))

На дворі був один з тих передріздвяних днів, коли по Європі скасовували сотні авіарейсів і тисячі злобних пасажирів тинялися аеропортами. В тому самому славнозвісному аеропорті Франкфурт-на-Майні, почесний консул Чеської Республіки в Бразилії (Їржи Йодас), разом з іншими 5 людьми,  за його словами: палко виразив своє незадоволення організацією процесу очікування, за словами поліції: грубо порушив суспільний порядок. За що і був покладений пикою на підлогу і заарештований на 12 годин)))

У німців то фан такий - відловлювати консулів й міністрів та в маскі-шоу з ними грати чи що? ггг))) Коротш, шановні, будете в тому аеропорті, поводьтеся врівноважено. Хоча мож вони тільк дипломатів і політиків так, хз.
Source:link 

Сфотографувати - це мабуть тільки половина процесу. Вибір з кількох варіантів, обробка і знову вибір з кількох варіантів - це теж відносно простий етап. Найцікавіше починається в кінці - оцінювання результату. Тут можна годинами бігати по кімнаті спочатку будучи впевненим, що досяг потрібного ефекту і настрою, і за хвилину вже видаляючи як брак, і знов, і знов, і знов. В кінці кінців ти визначаєш місце цій світлині і приходить довгоочікуваний спокій. Тільки чи надовго?

Іноді, слава богу, все більш однозначно, і дивлячись на ісходник ти одразу бачиш - ВОНО. І всередені таке приємне солодке відчуття, і дуже поспішаєш скоріш обробити щоб вже скоріш кінцевий результат побачити. І після таки невеликих сумнівів, котрі швидко відкидаються, публікуєш. І глибокий вдох. Потім часто повертаєшся до світлини, дивишся на неї знов і знов, і отримуєш задоволення від того, що тобі подобається те, що ти зробив. Мабуть для цього і знімаю, не знаю.

Звісно сумніви повернуться, іноді швидше, іноді пізніше. Знову починаєш перелопачувати свій стрім, піднімаєш старі папки і заново обробляєш світлини річної давнини, 25 тисяч разів переглядаєш ті самі фотографії, і вже знаєш, шо око замилилося і тре відкласти на завтра, але змусити себе дуже важко. І тільки коли вже хочеться блювати від тої самої переглянутої сотню разів картки і вона тебе аж бісить, швидко закриваєш вікно і одразу відходиш від лептопу. 
---
Наближалася третя дня, ми допили хто Джек Деніелс з льодом, хто Малібу з 200 вишневого,  а хто кухель Старопрамена. Комусь треба було йти на роботу, комусь в податкову, а комусь звикати бачити світ по-новому через нові лінзи)
P.S. І так, цього фото не буде в стрімі)

На дворі були далекі 90ті, мні не так давно виповнилося 7 років, наближався Новий рік.

Неочікуванно я підійшов до діда і спитав: "Дє, скажи мені як чоловік чоловіку, дід мороз є?". Дід в шоці, але в такий момент збрехати не міг і сказав: "Нє, нема..."

Я в сльози)) Бабця в сльози)) Лається на діда "Шо ж ти дитину обідив!!"))) Той бігає взад-вперед рве на собі волосся, і все каже: "ну він мене спитав "як чоловік чоловіка", ну як я йому міг збрехать")))))
занавєс)))

Ну коротш мораль в тому, шо як на мене тре такі речі дітям раніше казати, в період коли закінчують казки на ніч читати там)

Тепер я взагалі ні в шо не вірю ахахахах)))

Тим часом чехи зібрали 30 000 підписів і ходили мітингом шоб турнути Санта Клауса з сучасної культури. Мовляв тре повертатися до першоджерел фолкльорних, коли подарунки приносила не кока-кола, а Дитина Ісуса. 
До речі, кока-кола зі "святом наближається" зробила не менше для привнесення святкового настрою і позитивних емоцій в цей світ, як на мене) 

Не хочу щоб мої батьки були технічно відсталими. На обох їм в середньому всього 47.5 років. 

Я хочу щоб вони активно користувалися MMS, мобільним інтернетом, знаходили музичні рекомендації на last.fm, знали що таке Wii, спробували себе в соціальних мережах, вантажили фільми з торрентів,  робили фотоальбоми в Picassa чи Photobucket замість пилозбиральних десятикілограмових альбомів з безкінечнооднаковими маленькими фотками, платили за послуги фіксованого і мобільного зв'язку через інтернет, робили покупки онлайн, оперативно дізнавалися про нові кінопрем'єри і частіше ходили в кіно, знали що таке SouthPark, спілкувалися на тематичних цікавих їм форумах і блогах, обирали дешевші авіаквитки на спеціалізованих вебсайтах а не в турагенствах, знаходили все в Google, а не питали мене, в кінці кінців)

Так же  ж не хочеться щоб вони старими пердунами були.
І якщо ви скажете, що половину з перерахованого не робили деякі з ваших знайомих і друзів, котрим до 30, то це нічого не міняє, просто ці люди - теж старі пердуни. Навколо ціла кагорта таких громадян, котрі ніколи нікуди не їздили, хоч і мають матеріальну можливість (слава богу от з чим нема у батьків моїх проблем, так це з поїздками), а про сучасну роль і можливість інтернету знають тіки те шо є однокласники, мейлсру і рамблєр-поіск.

Як ваші? Прогресивні чи так собі?)

( про те як люди не можуть визначитися як їх звати, або можуть, але бюрократія проти, або взагалі міняють імена )